Координаційна рада молодих юристів при Головному управлінні юстиції у Миколаївській області

 

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ




Національний університет «Одеська юридична академія»

Відокремлений структурний підрозділ «Миколаївський інститут права»

Кафедра кримінально-правових дисциплін

Кафедра цивільно-правових дисциплін

...

ПРОТОКОЛ

засідання Круглого столу

«Актуальні проблеми Євроінтеграційних процесів в Україні»

 

23 квітня 2014 року                                                                                               м.Миколаїв

 

ПРИСУТНІ:

викладачі кафедри кримінально-правових дисциплін: д.ю.н.,проф. Козаченко О.В., к.ю.н., доц. Ткаля О.В., ст. викл. Кльован Н.В., к.ю.н., доц. Самотієвич В.О., викл. Пушкар Г.М.; провідний спеціаліст Мусіченко О.М.

викладачі кафедри цивільно-правових дисциплін: к.ю.н., доц. Достдар Р.М., к.ю.н., доц. Паліюк В.П., к.ю.н., доц. Мінькович-Слободяник О.В., ст.викл. Обручков Р.І., викл. Каплій О.В.; викл. Лазарева Н.М., лаборант Мелащенко В.С.

студенти: Валентова К., Батаєва Л., Царюк В., Біла Ю., Клімчук О., Косінчук О., Вєч А., Репак А., Храпко М., Кириченко О., Коваленко Л., Перебийніс С., Стеценко Ю., Спінатій В., Іванов М., Щур І., Литвин С., Попович В., Музика О., Салій І., Юзвак Є., Брагар Д., Каширська Д., Сімова І., Довга С., Чикаленко  В., Дуднік Б., Брижак Т., Маслова В., Ткачова В., Гусар В., Рясна А., Кім М., Шуфрич М., Гармашова І., Іванова І., Федорова О., Кожухар Н., Єфремовська А. та інші.

 

СЛУХАЛИ:

 д.ю.н., проф. Козаченко О.В. про значення досліджень євроінтеграційних процесів в правових науках. Визначив мету Круглого столу, а саме – побудова та розвиток демократичної та правової держави Україна;

к.ю.н., доц. Паліюк В.П. зазначив про важливість розуміння та шанобливого ставлення до себе кожного громадянина України для досягнення спільної мети – розвитку країни;

інформацію к.ю.н., доц. Ткалі О.В. про визначення напрямків роботи Круглого столу щодо дослідження проблем Євроінтеграції, а саме: перший напрямок був присвячений темі «Інтеграційні процеси в окремих галузях права України»; другий напрямок – «Зміни до законодавства України про вищу освіту в контексті Євроінтеграції».

 

ВИСТУПИЛИ:

  1. Валентова К. з питанням «Проблеми та перспективи розвитку договору ренти»;
  2. Перебийніс С. з питанням «Уповноважений президента з прав дитини у контексті євроінтеграційних процесів в Україні»;
  3. Щур І. з питанням «Використання «запозиченої праці» у контексті соціально-економічного розвитку контексті соціально-економічного розвитку України»;
  4. Литвин С. з питанням «Перспективи розвитку оподаткування доходів фізичних осіб в умовах Європейської інтеграції»;
  5. Попович В. з питанням «Правові вимоги до якості питної води в Україні та ЄС»;
  6. Брагар Д. з питанням «Проблеми та перспективи реформування адміністративного права в умовах євроінтеграції»;
  7. Каширська Д. з питанням «Розгляд питань пов'язаних з євроінтеграцією адміністративного права і процесу»;
  8. Довга С. з питанням «Євроінтеграція в аспекті розвитку інтелектуального потенціалу України»;
  9. Чикаленко  В. з питанням «Питання оцінювання знань студентів ВНЗ в процесі Євроінтеграції»;

10.  Ткачова В. з питанням «Порівняння соціальної політики навчання та перспективи  для студентів після вищої школи в Україні та Європі»;

11.  Гусар В.  з питанням «Аналіз досвіду регулювання та стану юридичної освіти та науки в окремих європейських країнах»;

12.  Рясна А., Кім М., Шуфрич М. з питанням «Нострифікація українських дипломів в Європейському співтоваристві».

УХВАЛИЛИ:   за результатами обговорення актуальних проблем Євроінтеграційних процесів в України звернути увагу на наступні висновки: 

 

За першим напрямком досліджень «Інтеграційні процеси в окремих галузях права України:

Цивільне та сімейне право

1. Розглянувши  питання проблем та перспектив розвитку договору ренти за цивільним законодавством України необхідно звернути увагу на вирішення конкретних питань, а саме:

-    конкретизувати в положеннях ЦК України, що стосуються цього договору питання предмету ренти. Зокрема, варто зазначити, що договір ренти – це цивільно-правовий договір, предметом якого можуть бути речі (в тому числі гроші, окрім іноземної валюти, та цінні папери), сукупність речей, майнові права, а також рентні платежі, не включаючи майнові обов’язки.

-    конкретизувати суб'єктний склад договірного правовідношення ренти. Зокрема,ст. 733 ЦК України доповнити частинами 2 і 3, які б вказували на виключну можливість фізичної особи виступати стороною у договорі довічного утримання (догляду) та на залежність можливості юридичних осіб окремих організаційно-правових форм виступати одержувачем або платником ренти від обсягу їх правоздатності, визначеної законом та установчими документами. 

-    уточнити п. 3 ст. 741 ЦК України, що вимагає від платника ренти, який при укладенні договору вже сплатив покупну ціну ренти, виплати покупної ціни ренти ще раз. В даному випадку сплачена платником ренти покупна ціна ренти повинна бути повернута йому одержувачем ренти, як безпідставно придбане майно.  

-    ґрунтуючись на досвіді зарубіжних країн доцільно було б законодавчо закріпити види договорів ренти у вигляді визначених параграфів в ЦК та окремо виділити цивільно-правові норми, які притаманні кожному виду рентних зобов’язань.

-    законодавчо закріпити алеаторність договору ренти.

2. Порівнявши деякі положення законодавства України, Росії, США, країн Західної Європи щодо укладання і умов шлюбного договору, можна зробити наступні пропозиції:

–    внести зміни до ст.93 СК України, а саме дозволити регулювати шлюбним договором немайнові відносини подружжя;

–   розглянути питання щодо регулювання відносин між батьками та дітьми після розлучення. Дати можливість членам подружжя вирішити ці питання в договірному порядку, уклавши шлюбний договір;

–   розглянути питання про необхідність створення спеціального органу, який  буде посвідчувати шлюбні договори, в яких положення стосуються операцій з майном. Адже не зрозуміло, як проводиться поділ спільно нажитого майна не за законом, а за положеннями шлюбного договору,чи дотриманий порядок поділу майна, які суперечки виникають під час поділу майна за шлюбним договором;

–    робити позначку про існування шлюбного договору в документах про реєстрацію шлюбу. Адже його існування буде легше довести,з огляду на корумпованість країни, заможні громадяни, зрозумівши, що все ж таки положення договору суперечать їх власним бажанням з того чи іншого приводу, можуть зробити так ніби шлюбного договору взагалі не існувало.

3. Сучасне спадкове законодавство має проблеми із визначенням форми заповіту, проте дані проблеми мають вирішуватися шляхом деталізації правового регулювання, адже на даний момент порядок спадкування за законом врегульований достатньо справедливо і збалансовано і не потребує удосконалення і уніфікації.

4. Аналізуючи договори про передачу майна в тимчасове користування, можна зазначити:

-     у зв'язку з фактичною тотожністю правового регулювання прямого лізингу та оренди пропонується внести зміни до ст. 806 Цивільного кодексу України в якій потрібно відмовитися від такого виду лізингу як прямий і відповідно сам параграф 6 Глави 58 Цивільного кодексу  має називатися «Фінансовий лізинг»;

-     логічно було б у цивільному законодавстві визначити також вимоги до родючості землі. Це дає можливість чітко зафіксувати об'єкт оренди, конкретно домовитися про розмір орендної плати і збільшує відповідальність орендаря за збереження якості ґрунту, недопущення зниження його родючості, захист ділянки від впливу несприятливих умов. Що стосується особливостей надання у користування земельних ділянок різних категорій, використання землі, збереження її стану, то ці питання повинні регулюватися земельним законодавством;

-     поновлення договору оренди землі за «принципом мовчазної згоди» є більш сприятливим для орендодавця у нормі ст. 764 Цивільного кодексу  України і менш обтяжливим для обох сторін орендованих відносин з точки зору бюрократизації процедури. Тому, постановка питання колізії правових норм ч.2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 764 Цивільного кодексу України цілком можлива;

-     відповідно за договором оренди будівлі або іншої капітальної споруди застосовується загальне положення ст. 764 Цивільного кодексу  України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку оренди, то за відсутності заперечень наймодавця протягом місяця договір вважається поновленим на строк, який раніше був встановлений договором. Аналогічна норма закріплена і в ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України. Таким чином, уклавши договір оренди на строк менше ніж один рік, сторони, позбавляються необхідності нотаріального посвідчення, що породжує  нехтування закону.

5. Сьогоднішнє цивільне законодавство та доктрина потребують приділення значної уваги при визначені права довірчої власності у системі права України. В подальшому удосконаленні законодавства, доцільно було б створити нормативну базу, яка б самостійно регулювала відносини довірчої власності, що спростило б застосування даного інституту на практиці і не породжувало правові колізії. У такому випадку Україна може приєднатися до Гаазької Конвенції 1980 р. «Про право, що підлягають застосуванню до трастів та їх визнання»., що стало б передумовою в уніфікації законодавства і створення єдиних підходів до вирішення нагальних потреб, які виникатимуть на практиці.

6. Охорона особи на сьогодні закріплена як на міжнародному, так і на державному рівнях. Саме явище цивільно-правової послуги охорони життя та здоров’я фізичної особи є унікальним, адже в межах правового регулювання займає окреме місце між загальною охороною норм права та захистом як фактичних дій з припинення порушень цивільних прав і, крім того, включає можливість включення засобів захисту до свого змісту. У 2012 році був прийнятий Закон України «Про охоронну діяльність», який теж закріплює охорону фізичної особи та договір охорони фізичної особи. Незважаючи на те, що закон був прийнятий нещодавно, він не в повній мірі регулює договір охорони фізичної особи. Закон України «Про охоронну діяльність», як і ст. 978 Цивільного кодексу України визначають тільки загальні положення договору. Тому можна говорити про те, що його недостатнє регулювання призупиняє його застосування. Особливу увагу необхідно приділити договору охорони фізичної особи, зокрема виокремить дану норму в окремий інститут цивільного права. В таких країнах як Бельгія, Великобританія, Німеччина та Фінляндія даний інститут вже давно існує та удосконалюється, а норми цих країн щодо охорони фізичних осіб необхідно запозичити в наше цивільно-правове законодавство.

7. На сьогоднішній день державна політика щодо розвитку споживчого ринку потребує: послідовного вдосконалення нормативно-правової бази з урахуванням світового досвіду та практики державного регулювання цього сектору ринку; забезпечення ефективного державного контролю за дотриманням вимог законодавчих актів та інших нормативних документів стосовно торговельної діяльності, сфери виконання робіт і надання послуг; підтримки подальшого розвитку громадських об'єднань споживачів.

Конституційне право

Враховуючи досвід зарубіжних держав, ратифіковані Україною міжнародні угоди та відсутність подібного за повноваженнями органу, постала необхідність запровадження посади такого спеціалізованого омбудсмана -  Уповноваженого Президента України з прав дитини, посаду якого було створено Указом Президента від 11 серпня 2011 р. 

Спираючись на вже існуючі пропозиції українських науковців, пропонуємо власну систему нововведень, яка стосується Уповноваженого Президента України з прав дитини в Україні.

По-перше, слід визначити місце Уповноваженого з прав дитини серед інших правозахисних органів України. Керуючись особливостями організації державної влади в Україні ми пропонуємо перетворити Уповноваженого у правозахисний орган при парламенті, адже в інших державах практика створення подібного органу при Президентові на застосовувалась. В перспективі, за умови утворення інших спеціалізованих омбудсманів, пропонуємо створити колегіальний орган Уповноважених України при Верховній Раді України.

По-друге, встановити систему правовідносин з інститутом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Україні, а саме внести зміни до закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» щодо: розмежування їх компетенції; визначення загальних напрямків роботи; визначити межі взаємного правового впливу.

По-третє, для ефективного матеріально-технічного забезпечення діяльності Уповноваженого слід створити окремий офіційний сайт, на якому буде можливе обговорення проблем прав дитини та їх захисту, а у разі порушення прав дитини – можливість відправити скаргу до Уповноваженого.

По-четверте, враховуючи той факт, що в Україні триває період розробки Конституційною асамблеєю змін до Основного Закону, Україна могла би перейняти досвід Польщі, в якій інститут дитячого омбудсмана має конституційний рівень. Зокрема, доцільним було б визначити на конституційному рівні інститут Уповноваженого з прав дитини поряд з загальним омбудсманом.

По-п’яте, аналізуючи проблеми в правовому регулюванні діяльності Уповноваженого ми пропонуємо прийняти окремий Закон України «ПроУповноваженого з прав дитини в Україні», який буде регулювати його діяльність як окремого органу держави. В ньому необхідно врегулювати наступні питання:

ü  Зазначити вимоги до кандидата на посаду Уповноваженого;

ü  Визначити строк повноважень (пропонуємо за аналогією з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини – 5 років) та можливість займати посаду не більше ніж два строки підряд;

ü  Встановити порядок прийняття на посаду, підстави звільнення з посади та припинення повноважень;

ü  Зазначити основи організації Уповноваженого. Зокрема, ми пропонуємо реорганізувати Управління при Адміністрації Президента в апарат чи секретаріат при дитячому омбудсмані та залишити Громадську консультативну раду з питань захисту прав дитини;

ü  Надати можливість Уповноваженому створювати свої представництва на місцях, зокрема в Автономній Республіці Крим;

ü  Визначити права і обов’язки Уповноваженого;

ü  Надати можливість Уповноваженому видавати акти реагування.

ü  Пропонуємо за аналогією з загальним омбудсманом зазначити звернення до Конституційного Суду України, як до єдиного органу конституційної юрисдикції та подання (скарги, пропозиції) до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод дитини;

ü  Зазначити гарантії діяльності Уповноваженого, зокрема недоторканість, принцип невтручання у діяльність, тощо.

ü  Встановити порядок співпраці з Уповноваженим з прав людини та іншими правозахисними інституціями;

ü  Надати можливість міжнародної співпраці з аналогічними за повноваженнями органами для вирішення глобальних проблем дитинства.

Трудове право

Особливістю сучасного етапу розвитку трудових відносин у Світі є використання нетрадиційних форм зайнятості населення, серед яких вагоме місце належить лізингу персоналу, аутсорсингу та аустафінгу. Оскільки ефективна діяльність в області управління персоналом веде до досягнення цілей організації, її головне завдання полягає у створенні умов для реалізації кожним працівником своїх потенційних можливостей та прагненні виконувати поставлені перед ними задачі якнайкраще.

Податкове право

Питання щодо оподаткування є дуже важливим, оскільки бюджети потребують коштів, для підтримання економіки країни та територіальних громад,  добробуту держави та суспільства в цілому. Враховуючи досвід зарубіжних країн пропонується:

- ведення в національне законодавство положень, які б надавали змогу оподатковувати спільний дохід родини, надаючи такому виду оподаткування пільги;

- при становленні податку врахувати соціальний статус фізичної особи (наприклад: встановити знижку з урахуванням віку особи, наявність у неї інших осіб на утриманні);

- привести у відповідність ставки оподаткування доходів фізичних осіб в Україні з урахуванням рівня доходів громадян європейських держав ( відповідність рівня доходів рівню оподаткування).

Екологічне право

  1. Приведення вітчизняних нормативів якості питної води до рівня стандартів запроваджених в країнах ЄС є однією з обов’язкових передумов входження України до Європейського Співтовариства.

З огляду на стан водних об’єктів на території України можна сказати, що не ефективна робота водопровідних очисних споруд тягне за собою погіршення якості питної води та створює  небезпеку для здоров’я населення України. На сьогоднішній день стандарти і методики визначення якісних показників питної води та питного водопостачання є застарілими. Данні нормативи потребують оновлення їх у відповідності до стандартів ЄС.

  1. Невирішеною екологічною проблемою в Україні залишається санітарне очищення міст та поселень від шкідливих побутових відходів та їх утилізація. В Україні діє Закон «Про відходи», проте, на сьогодні дані положення нормативно-правового акту потрібно привести у відповідність до Рамкової Директиви про відходи.  Зокрема:

-     необхідно гармонізувати терміни, розробити класифікатор відходів, який би відповідав європейським стандартам, а також установити ієрархію управління відходами;

-     необхідно розвивати систему з роздільного збору викидів, тобто у всіх населених пунктах встановити контейнери. Контейнери повинні відрізнятися за кольором, мати помітні написи, які б пояснювали екологічні завдання і закликали свідомих громадян опускати відходи у відповідний контейнер;

-     за прикладом Швейцарії доцільно було б прийняти Закон «Про роздільне збирання сміття», який би регламентував питання з розподілом сміття, створення органів, які б здійснювали контроль в дані сфері, а також відповідальність за порушення роздільного викидання сміття;

-     імплементувати в Кодекс про адміністративні правопорушення, а саме в главу 7 «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини» статтю 82-8 «Порушення правил роздільного збирання сміття», яка б передбачала накладання штрафу на громадян, посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог щодо роздільного збирання сміття.

3.  Щодо питання про заохочення до виробництва енергії з альтернативних джерел, а саме – біопалива. Для  подальшого розвитку і розробки такого ресурсу необхідно закріпити порядок утилізації і переробітку промислових і побутових відходів.

4. Доцільним є приведення українського законодавства у відповідність з законодавством ЄС і правил ветеринарно-санітарної експертизи та оцінки продуктів забою тварин при інфекційних та інвазійних хворобах списків «А» і «Б». Це зумовлюється інтересами забезпечення продовольчої безпеки нашої держави, захисту прав населення України, забезпечення виробництва національними аграрними товаровиробниками конкурентоспроможної на європейському та світовому ринках м’ясної продукції.

Адміністративне право та процес

1. Адаптація законодавства проводиться з метою забезпечення відповідності законодавства України, що стосуються співробітництва України з ЄС. Для нaлeжнoгo здійcнeння тaкoгo poду зaxoдів, пapлaмeнт paзoм з уpядoм повинні щopічнo узгoджувaти poбoту щoдo євpoaдaптaції зaкoнoдaвcтвa Укpaїни. Тaкa poбoтa пoлягaтимe у внeceнні дo зaкoнів тa iншиx нopмaтивнo-пpaвoвиx актів Укpaїни, що peглaмeнтують питання нopмaтивнoї діяльнocті, відпoвідниx пoлoжeнь, які зaбeзпeчaть зaпpoвaджeння oбoв’язкoвoгo для вcіx суб’єктів пpaвa зaкoнoдaвчoї ініціативи пopядку poзpoблeння пpoeктів нopмaтивнo-пpaвoвиx актів Укpaїни з уpaxувaння ocнoвниx пoлoжeнь зaкoнoдaвcтвa Євpoпeйcькoгo Coюзу. Адміністративно-процедурний кодекс України має стати «загальним» нормативно-правовим актом, що запровадить якісно новий рівень законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів влади та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з державою, що дозволить забезпечити рівність осіб перед законом та забезпечить ефективність здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади.

2. Використання засобів та методів ЄС щодо реформування державного управління передбачає запровадження принципів європейського управління, а також у разі необхідності узагальнені чи конкретні моделі управління. Процес інтеграції України в ЄС передбачає реформування правової системи на основі європейських принципів і стандартів. Запровадження в Україні адміністративного судочинства і утворення адміністративних судів має на меті гарантування права кожної особи оскаржувати в суді рішення, діяння органів державної влади, органів місцевого самоврядування посадових і службових осіб. Це в свою чергу закріплює принцип відповідальності держави перед громадянами.

Напрямки реформування державного управління в Україні мають базуватися на сутності територіального реформування. Такий  підхід в результаті надає модель державного управління як органічного складника цілісної системи державного устрою, яке як результат призведе до поєднання державного управління і державного устрою. В Україні, у висновку, має залишатися унітаризм, враховуючі її національні особливості. На ступінь європеїзації впливає на скільки норми права ЄС сумісні з національними. Зниження ступеня європеїзації також може залежати від укорінення національних традицій у державних службах країн-членів.

 

За другим напрямком досліджень «Зміни до законодавства України про вищу освіту в контексті Євроінтеграції»:

1. Навчальні заклади, наукові, науково-виробничі установи системи освіти, органи державного управління освітою повинні мати змогу реалізувати своє право укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки із навчальними закладами, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до чинного законодавства України; право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства на основі договорів, укладених ними з іноземними юридичними, фізичними особами, мати власний валютний рахунок, створювати спільні підприємства. Держава повинна сприяти міжнародному співробітництву навчальних закладів та органів управління освітою, виділяти їм відповідні валютні асигнування, звільняти від оподаткування, сплати мита і митного збору за навчальне, наукове та виробниче обладнання та приладдя, що надходять для них з-за кордону для навчальних і наукових цілей.

2. Базуючись на дослідженнях та звіті Координатора проектів ОБСЄ в Україні «Стан юридичної освіти в Україні», можна визначити істотні ознаки, що відрізняють підходи до викладання права в університетах Західної Європи від підходів, які застосовують у вищих навчальних закладах України Це, зокрема,:

- достатньо детальне правове регулювання надання освітніх послуг у законодавчих актах про вищу освіту. Не існує окремих законів щодо вищої юридичної освіти, однак загальний порядок надання освітніх послуг поширюється і на надання послуг у сфері юридичної освіти. Крім того, значну роль у регулюванні доступу до правничих професій відіграють спеціалізовані законодавчі акти, такі, як, наприклад, Закон про публічну прокуратуру, Федеральні правила адвокатської професії в Австрії чи німецький Закон «Про суддів»;

- надання послуг у сфері юридичної освіти здійснює незначна кількість університетів загального профілю. Спеціалізовані навчальні заклади, як, наприклад, технічний університет чи університет зооветеринарної медицини у Відні, не готують юристів;

- як правило, доступ до професії правника мають випускники державних університетів;

- правничими у досліджуваних країнах є чітко визначені професії: адвоката, судді, прокурора, нотаріуса – у всіх країнах, судового клерка – в Австрії, радника з права у Польщі;

- чітке практичне спрямування навчального процесу та чітко означена професійна орієнтація юридичної освіти. Такий підхід обумовлений ринком юридичних послуг (потребами ринку) та вимогами стосовно доступу до правничої професії (необхідністю складання фахового іспиту). Таким чином, вимоги ринку правничої професії впливають на формування навчальних планів;

- диплом про юридичну освіту є передумовою лише для доступу до посади судді,прокурора, адвоката та нотаріуса. Ті ж, хто планують працювати за іншим фахом,не вступають на юридичні факультети.

3. Для позитивного вирішення проблем визнання в країнах Європейського Союзу дипломів України необхідно усунути гальмівні чинники євроінтеграції вищої школи, які можна сформулювати таким чином:

1) оновлення законодавства про вищу школу має відбуватися на основі узгодженої національної концепції якісної вищої освіти, сумісної з освітою країн ЄС. У противному разі виникає реальна небезпека прийняття неякісного суперечливого законодавства, і до того ж сам процес законотворчості буде ускладненим, уповільненим. Тобто до формулювання конкретних законодавчих норм необхідно визначитися із загальноконцептуальними положеннями щодо вищої освіти;

2) розроблення національної системи кваліфікацій, узгодженої з європейськими кваліфікаційними рамками для ЄПВО, та навчання впродовж життя також потребують в якості обов'язкових умов попереднього повсюдного прийняття компетентнісного і кредитного підходів та формулювання на їх основі змісту і форм вищої освіти, визначення моделей фахівців, способів моніторингу та оцінювання освітнього результату. Саме  застосуванням зазначених підходів можна зацікавити і об'єднати для ідентифікації якісних характеристик вищої школи усі сторони – студентів, випускників, роботодавців, викладачів, урядовців;

3) очевидним і найбільш серйозним фактором низької якості вітчизняної вищої освіти слід визнати непомірно (відносно реальних ресурсів і резервів) велику, деформовану мережу вищої школи, що склалася за роки незалежності країни без урахування реальних можливостей і потрібної доцільності.

4. Слід відзначити, що Україна уже розпочала застосовувати західні стандарти в системі освіти. Так, в рамках Болонського процесу введено 2-рівневу освіту з присвоєнням випускникам кваліфікацій бакалавр і магістр. Деякі університети створюють навчальні програми разом з європейськими та американськими вузами, і випускники цих програм отримують сертифікати і дипломи міжнародного зразка.  На відміну від багатьох західних систем, українська система освіти стимулює розвиток соціальних відносин і практичних навиків встановлення та підтримки соціальних контактів.

 

Ведуча Круглого столу                                                                       /к.ю.н., доц. Ткаля О.В.

 

Секретар                                                                                                 /Мелащенко В.С.

 



Обновлен 13 мая 2014. Создан 05 мая 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 

Интернет реклама